Водолікування (гідротерапія) – зовнішнє застосування води з лікувальною і профілактичною метою. Процедурами водолікування є душ, ванни, обмивання, обтирання, обливання, укутування.

Дія водолікувальних процедур визначається температурним, механічним і хімічним чинниками води, що викликають роздратування знаходяться в шкірі нервових закінчень (рецепторів). Ці подразнення рефлекторно, через центральну нервову систему викликають відповідні реакції з боку всіх органів і систем організму. Найбільш виражені реакції виникають з боку хворого органу. Слід пам’ятати, що, хоча багато водолікувальних процедур можна проводити в домашніх умовах самостійно, рекомендувати їх може тільки лікар. Різноманіття водних процедур (обтирання, обливання, душі, ванни і ін.) дозволяє лікарю індивідуально підібрати для кожного хворого таку процедуру, котра відповідала б функціональним можливостям і реактивності його організму.

Основними в водолікуванні є температурні роздратування. Для процедур може бути використана холодна вода (до 20°С), прохолодна (від 20 до 33°С), так звана індиферентна (34-36°С), тепла (37-39°С) і гаряча (40-42°С). Дія температурного фактора заснована на тому, що між тілом людини і водою відбувається обмін тепловою енергією. Одним із завдань водолікування, як і інших методів лікування, які використовують природні фактори, є досягнення сприятливої реакції організму, що забезпечується правильним дозуванням процедур. При впливі на шкіру холодною і прохолодною водою виникає спазм дрібних судин шкіри, зменшення тепловтрати. Звуження шкірних судин підвищує опір кровотоку, що викликає почастішання і посилення серцевих скорочень, деяке підвищення кров’яного тиску. Холодове роздратування шкіри призводить до порушення нервової системи. Шкіра стає блідою і холодною на дотик (перша фаза реакції). Якщо продовжувати вплив холодною водою, звужені шкірні судини розширюються, при цьому підвищується тонус мускулатури стінок судин і прискорюється кровообіг. Це призводить до втрати тепла організмом і викликає підвищення обміну речовин, що вимагає більшого споживання кисню, тобто посилення роботи серцево-судинної і дихальної систем. Шкіра стає рожевою і теплою на дотик (друга фаза реакції). Хворий відчуває приємне відчуття тепла, свіжості і бадьорості. Цієї реакції слід домагатися при кожній водолікувальних процедур. Наступ її можна прискорити і ефект збільшити, якщо вплив холодної або прохолодною водою поєднувати з механічним роздратуванням – розтиранням, масуванням. При тривалому впливі холодною водою настає третя, небажана, фаза реакції: кровоносні судини залишаються розширеними, тонус їх стінок знижується, кровотік сповільнюється, виникає венозний застій, шкіра стає синюшно-червоною, холодною на дотик; самопочуття погіршується (відзначається слабкість і розбитість), хворий відчуває озноб. Ці ознаки є показником неправильного дозування процедури, її невідповідності функціонального стану організму.

Вода так званої індиферентної температури надає заспокійливу дію, проте тривалі процедури викликають стомлення і слабкість.

Тепла вода надає заспокійливий вплив на нервову систему, сприяє поліпшенню сну.

При впливі гарячою водою в перший момент також відбувається короткочасний спазм судин шкіри, що супроводжується почастішанням серцевих скорочень, деяким підвищенням кров’яного тиску, посиленням потовиділення. Надалі відбувається різке розширення шкірних судин, але тому що тіло оточене водою більш високої температури, тепловіддачі не відбувається. Ці процедури мають підвищені вимоги до діяльності серцево-судинної системи, тому при порушеннях кровообігу, стенокардії, гіпертонічної хвороби, а також значно вираженому атеросклерозі їх не призначають. Змінюючи температурний подразник при водолікуванні, тривалість процедури, площі впливу, можна отримувати різні реакції з боку ряду органів і систем організму. Це покладено в основу ряду методичних прийомів водолікування і використовуються з метою тренування адаптаційних (пристосувальних) можливостей організму – загартовування. Так, посилення впливу температурного чинника при водолікуванні досягається, напр., шляхом чергування впливу водою різної температури – так звані контрастні ванни, душі та ін. Для загартовування використовують також водолікувальні процедури, при яких температуру води поступово, від процедури до процедури, знижують; організм при повторних діях звикає до такого роду подразників і відповідає на них все менше вираженою реакцією.

Поряд з температурним в кожній водолікувальній процедурі бере участь і механічний фактор – тиск маси води (при прийомі загальної ванни) і її рух (при прийомі душа, купанні). Під впливом цього в певній мірі змінюється кровообіг в шкірі і внутрішніх органах; шкірні вени стискаються, і приплив крові до серця дещо збільшується, посилюється і відтік крові з черевної порожнини. При необхідності (в залежності від цілей лікування) механічне подразнення можна посилити додатковим впливом – розтиранням, масажем або шляхом застосування спеціальних пристроїв, що дозволяють направити воду під певним тиском.

Хімічна подразнююча дія звичайної (прісної) води мінімальна, більш виражене роздратування викликають мінеральні води, морська вода, а також вода, в яку додані в цілях лікування подразнюючі шкіру речовини – різні екстракти та ін.

Використання водолікування, широко застосовується для загартовування організму, а також при лікуванні деяких захворювань. Так, наприклад, процедури із застосуванням холодної води призначають при деяких розладах функцій нервової та серцево-судинної систем, з метою підвищення обміну речовин (наприклад при ожирінні); водолікування теплою водою застосовують при різних хронічних запальних захворюваннях.

Джерело: Популярна медична енциклопедія.