Загартовування організму – система процедур, що сприяє підвищенню опірності організму несприятливим впливам зовнішнього середовища, виробленню умовнорефлекторних реакцій терморегуляції, з метою її вдосконалення. При загартовуванні виробляють стійкість організму до охолодження і тим самим до простудних і деяких інших захворювань. Якщо організм до охолодження не тренований, реакція на холод носить характер безумовного рефлексу; час теплопродукції затягується, судини шкіри не встигають достатньо швидко скоротитися, відбувається паралітичне розслаблення судин, що ще більше збільшує тепловіддачу. Реакція загартованого організму при охолодженні носить умовнорефлекторний характер: збільшується вироблення тепла, швидко виникає затримання тепла за рахунок скорочення судин шкіри – так звана гра вазомоторов – короткочасне розширення судин і посилення припливу крові, підвищується обмін речовин.

Силу подразника при загартовуванні організму збільшують поступово. У весняно-літній період, коли загартовування організму відбувається “стихійно” у зв’язку з переходу на легкий одяг, купанням у відкритих водоймах і т. ін., зниження температур води і повітря при загартовуванні можна проводити більш інтенсивно. Коли загартовування організму проводять в осінньо-зимовий період, температуру води і повітря знижують із значно більшими інтервалами. Починають процедури з повітряних ванн індиферентної температури повітря від 24°С – для немовлят ы від 18°С до 12°С – для старших школярів і дорослих (при швидкості руху повітря, що не перевищує 0,1 м/сек, і відносній вологості в межах 40%-65%). Сонячні ванни починають з 3-5 хв і поступово збільшують до 20-40 хв, в залежності від віку. Для загальних водних процедур за основу береться температура шкіри в ділянці серця: у дітей до 1 року 35°С-36°С, у дорослого 31°С-33°С. Вода такої температури використовується для обтирання; для обливань – на 1-2°С вище, для ножних ванн – на 1-2 С нижче. Температуру води поступово знижують для дітей до 3 років до 26°С-24°С, для старших до 15°С-12°С. Для місцевих водних процедур за основу береться температура відкритих частин тіла (близько 29°С-25°С) і поступово знижується до 12°С-1°С. На другому році систематичного загартовування можна проводити контрастні процедури. Гарною процедурою для загартовування є купання у відкритій водоймі.

У загартовуванні організму дуже важлива систематичність. Якщо подразник діє постійнно протягом більш-менш тривалого часу, виробляється певний стереотип на даний подразник. При недостатньому закріпленні ефект загартовування зникає. Так, при проведенні процедур для загартовування протягом 2-3 місяців з подальшим їх припиненням загартованість організму зникає через один – півтора місяця. При тривалих перервах процедури починають знову з початкових температур води і повітря. Приймати до уваги індивідуальні особливості організму (вогнища хронічної інфекції, стан реконвалесценції, анемії, вади серця, астма та ін) особливо важливо у дітей (загартовування організму проводять без зниження індиферентних температур води та повітря). При загартовуванні організму необхідно враховувати, що легко збудливі люди потребують заспокійливих процедур (повітряні ванни, обтирання та ін), виключаються сонячно-повітряні ванни. Людям з переважанням процесів гальмування рекомендують обливання і контрастні процедури; млявим – обливання безпосередньо після сну; спокійним і врівноваженим – після ранкової гімнастики. Загартовування організму не слід проводити хворим до повного одужання, а також страждаючим вродженими і набутими вадами серця в стадії декомпенсації, хронічними захворюваннями нирок.

Загартовування організму важливо починати в дитячому віці, коли терморегуляція знаходиться на стадії формування і розвиваються механізми імунобіологічного захисту. Для повноцінного загартовування організму необхідно використовувати комплекс процедур, дотримуючись принципів комплексності, поступовості, систематичності і зважаючи на індивідуальні особливості організму. Комплекс процедур для загартовування складається з конвекційних (повітряні і сонячно-повітряні ванни) і кондукційних (обтирання, обливання, ножні ванни, купання у відкритих водоймах і контрастні процедури, наприклад поперемінне обливання теплою і холодною водою з різницею температур від 3°С до 10°С , а також ходіння босоніж) охолодження. У зимові місяці, особливо на Півночі, для загартовування організму велике значення набуває ультрафіолетове опромінення від штучних джерел. (Увага! Надлишок ультрафіолетового опромінення шкідливий!).

Діти з недостатнім харчуванням, рахітом, повторними або хронічними захворюваннями особливо потребують загартовування. Проте використання засобів загартовування для оздоровлення хворих і ослаблених дітей вимагає дуже уважного підходу. Свіже чисте повітря, насамперед під час сну, сприятливо діє на організм дитини при будь-яких захворюваннях. Особливо корисне перебування на відкритому повітрі і влітку, і взимку дітям із захворюваннями, при яких порушується газообмін: вроджені вади серця, ревматизм, хронічна пневмонія, бронхіальна астма. При проведенні спільних повітряних ванн в приміщенні обмежуються частковим короткочасним оголенням тіла дитини під час зміни одягу. Повітряні і сонячні ванни суворо дозують, діти беруть їх у положенні лежачи, при цьому положення тіла дитини змінюють через певні проміжки часу.

Ослабленим і хворим дітям призначають головним чином часткові водні процедури: умивання, вологе обтирання частин тіла, обливання стоп теплою водою. Температуру води від вихідної (35°С-36°С) знижують дуже повільно і лише після поліпшення загального стану дитини доводять до температури, рекомендованої для здорових дітей. У дітей, які страждають на ексудативний діатез, водою обтирають тільки неуражені ділянки шкіри. При гострих захворюваннях, що супроводжуються підвищенням температури тіла, процедури припиняють і призначають знову після одужання з урахуванням індивідуальних особливостей організму дитини.

Загартовування в літньому віці треба проводити особливо обережно, під ретельним наглядом лікаря. Слід враховувати зниження адаптивних властивостей організму в цьому віці, а також більш повільне відновлення фізіологічних функцій після навантажень. Перевагу треба віддавати різним процедурам на повітрі – повітряні ванни на верандах, балконах, в тіні дерев або під тентом (влітку). Сонячні ванни слід приймати, використовуючи розсіяне сонячне світло. Корисне поступово переходити до прогулянок в полегшеному одязі. Фізичні вправи слід завершувати водними процедурами – обтирання, обливання (або душ) теплою водою або водою кімнатної температури, а в теплу пору року – короткочасним купанням при температурі води не нижче 20-22°С.

Бібліогр.: Воровін Н.М., Основи медичної та біологічної кліматології, с. 216, 227, М., 1981; Курортологія та фізіотерапія, під ред. В.М. Боголюбова, т. 1, с. 66, М., 1985; Маршак М.Є. Фізіологічні основи загартовування організму людини, Л., 1965, бібліогр.; Спіріна В.П. Загартовування дітей, М., 1972.

За матеріалами medarticle07.moslek.ru