«Вечірня гімнастика» – форма Г.Г., яка використовується з метою підготовки до переходу до сну. Вона застосовуються у разі залишкового психічної напруги або стійкого стомлення, що виникли в ході трудової діяльності, а також при локальних м’язових перенапруженнях і кріпатурі.

При визначенні змісту вправ вельми важливо враховувати типологічні особливості вищої нервової діяльності індивідуума: його збудливість і врівноваженість, силу типових для нього нервових процесів, загальний стан здоров’я і наявність будь-яких відхилень, сприйняття певних видів фізичних вправ і супутніх засобів (масажу, стретчингу, виду водних процедур та їх температурних режимів), а також психологічної та методичної підготовленості до використання вечірніх занять. Звичайно, все це треба враховувати при використанні будь-яких форм Г.Г., але в даному випадку це вимога набуває особливого значення, оскільки неадекватне використання фізичних вправ, невірний їх підбір і несвоєчасне застосування (наприклад, незадовго до сну) можуть попросту порушити людині замість заспокоєння, позбавити її сну і, зрештою, не дати відновитися до наступного трудового дня, збільшити психофізичне перенапруження і (що дуже важливо!) психологічно негативне сприйняття та свою діяльність, і навколишньої дійсності.

Успішність застосування описаних вище форм Г.Г. залежить від дотримання деяких загальних умов:

1) необхідності підготовчої роботи, що полягає в зборі вихідної інформації про правила побудови заняття, умови проведення комплексу вправ, оцінці власних можливостей, самоподготовці до заняття;

2) обов’язкового поєднання занять Г.Г. з прийомами самомасажу, водними процедурами, загартовуванням, дотриманням гігієнічних норм;

3) неодмінного поточного контролю за станом здоров’я і реакціями на навантаження;

4) постійної оцінки ефективності занять і задоволеності ними.

Останнім часом з’явилися різного роду приватні методики вузької спрямованості, що мають деякі риси, подібні з традиційними видами оздоровчої гімнастики: гімнастика для нервів, гімнастика для судин, антистресова гімнастика, відновна статична гімнастика і ін.

Визначити ефективність більшості з них досить важко, оскільки скільки відповідальних досліджень не проводилося. Тим не менш, деякі варті уваги. Наприклад, «методика формування раціональної постави (В. Хістал і Н. Пономарьов), що припускає виховання культури «сидіння, стояння та інших рухових стереотипів», тобто підтримку «фізичного статусу» людини шляхом рухового і функціонального вдосконалення.

Серед великої кількості нетрадиційних методик вправ гігієнічної спрямованості гідна згадки «відновна статична гімнастика» (І. Рейф), що має достатню фізіологічне обгрунтування. Це – домашня гігієнічна гімнастика, яка доповнює різні форми фізичної рекреації. Сенс її в наступному.

У ситуації монотонної, одноманітної і тривалої роботи зазвичай виникає стомлення нервово-психічного характеру. При цьому в перший після роботи період процеси стомлення легко вирівнюються, але потім функціональні зрушення досягають «верхнього порогу», і простого пасивного відпочинку для відновлення стає недостатньо. Тоді потрібна активізація процесів центрального гальмування за рахунок певного фізичного впливу, тобто штучного стимулювання відновлення динамічної рівноваги мозкових процесів. При цьому відносно слабкого і помірного впливу на організм і центральну нервову систему виявляється достатньо для відчутного ефекту.

Автор вважає, що не слід поспішати на стадіон і в спортивний зал відразу після напруженого робочого дня, і що фізична активність повинна розміряється з часткою «фізичного спокою». Для цього пропонується комплекс спеціально підібраних статичних поз (12-15 положень), розрахованих на 30-40 – хвилинне заняття. Більше 100 поз об’єднані в чотири групи: стоячи на колінах або сидячи з напівзігнутими ногами, стоячи на четвереньках з упором на лікті або прямі руки, лежачи на животі або на боці, лежачи на спині або сидячи з прямими або зігнутими ногами.

Основною особливістю пози є «підтримання нестійкої рівноваги». Виконання такого типу рухових завдань можливе як у вільних умовах, так і з додатковою опорою, спеціальними підставками.

Характерними особливостями статичної гімнастики є:

1) відсутність навантажувальних і технічно складних поз;

2) особлива «внутрішня стійкість» і збалансованість поз;

3) доцільне поєднання розслаблення одних м’язових груп з помірною статичною напругою інших;

4) індивідуальна «підгонка» пози методом корекції до відчуття зручності і комфортності;

5) спрямованість на сумарний відновлювальний ефект, – що значно відрізняє дану систему від інших (наприклад, хатха-йоги), де кожна поза (асана) має свою адресацію: «від тиску», «при захворюванні шлунку» і т. п.

Таким чином, різноманіття традиційних і нетрадиційних форм та методик занять Г.Г. вже свідчить про їх широку доступність та ймовірну ефективність використовуваних в них вправ для вирішення завдань оздоровлення.

Джерело: ОЗДОРОВЧА ГІМНАСТИКА: ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА. Менхин Ю. В., Менхин А. В. Ростов-на-Дону. 2002