Грип (від фр. Grippe) – гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів, що викликається вірусом грипу. Входить до групи гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ). Періодично поширюється у вигляді епідемій і пандемій. В даний час виявлено понад 2000 варіантів вірусу грипу, що розрізняються між собою антигенним спектром.

Нерідко словом «грип» у побуті також називають будь-яке гостре респіраторне захворювання (ГРВІ), що є неправильним, так як крім грипу на сьогоднішній день описано понад 200 видів інших респіраторних вірусів (аденовіруси, риновіруси, респіраторно-синцитиальні віруси тощо), що викликають грипоподібні захворювання у людини. Імовірно, назва хвороби походить від німецького слова “Grips”, що означає глотка, горло або від англійського слова “grip” скрутити, схопити (про хворобу). Російське слово «хрип» походить від латинського слова crepitatio (crepito, crepo – тріщати, скрипіти, клацати) – звуки, що видаються хворими, і безпосереднього відношення до слова грип не має. перейшло в російську мову від французького «grippe».

Існують також версії походження назви від якоїсь комахи «la Grippe», з якою пов’язували поширення хвороби, а також від німецького «greifen» чи французького «agripper» – «жадібно хапати, схоплювати».
Вірус грипу
Віруси грипу відносяться до сімейства Ortomyxoviridae, яке включає роди Influenza A, B, С. Антигенні властивості внутрішніх білків віріона (M1 і NP) визначають належність вірусу грипу до роду А, В або С (Букринська, 1986; Mackie, 2004). Подальший поділ проводиться згідно підтипів (серотипів) поверхневих білків гемаглютиніну (HA) і нейрамінідази (NA). Відповідно до антигенної специфічності поверхневих глікопротеїдів HA і NA в даний час відомо 16 підтипів HA і 9 підтипів нейрамінідази (NA) (Webster, Bean et al., 1992; Lvov, 1993; Rohm et al., 1996).

Епідемічне значення для людей мають віруси, що містять три підтипи HA (H1, H2, H3) і два підтипи NA (N1, N2). Віруси грипу А і В містять NA і НА в якості основних структурних і антигенних компонентів вірусної частинки, що мають гемагглютинюючі та нейрамінідазні активності. У вірусу грипу С немає нейрамінідази, натомість він володіє гемаглютинін-естеразним (проникаючим) білком (HEF). Нитка РНК оточена білком і упакована в ліпопротеоідну мембрану. Віріони здатні агглютинувати еритроцити і елююватись в них за допомогою вірусспецифічних ферментів (Гайдамович та ін, 1982).

Для вірусу грипу сероваріанту А (рідше В) характерна часта зміна антигенної структури при знаходженні в природних умовах. Ці зміни обумовлюють безліч назв підтипів, які включають місце первинної появи, номер і рік виділення, характеристика HN – наприклад A/Moscow/10/99 (H3N2), A / New Caledonia/120/99 (H1N1), B / Hong Kong / 330/2001.

Вірус грипу має сферичну форму діаметром 80-120 нм, в центрі знаходяться РНК-фрагменти, укладені в ліпопротеїдну оболонку, на поверхні якої є «шипи», які складаються з гемаглютиніну (H) і з нейрамінідази (N). Антитіла, що виробляються у відповідь на гемаглютинін (H), складають основу імунітету проти певного підтипу збудника грипу

Поширення грипу

До грипу сприйнятливі всі вікові категорії людей. Джерелом інфекції є хвора людина з явною або прихованою формою хвороби, що виділяє вірус з кашлем, чханням і т. і. Хворий заразний з перших годин захворювання і до 3-5-х діб хвороби. Характеризується аерозольним (вдихання найдрібніших крапель слини, слизу, які містять вірус грипу) механізмом передачі й надзвичайно швидким розповсюдженням у вигляді епідемій і пандемій. Епідемії грипу, викликані серотипом А, виникають приблизно кожні 2-3 роки, а викликані серотипом В – кожні 4-6 років. Серотип С не викликає епідемій, тільки одиничні спалахи у дітей і ослаблених людей. У вигляді епідемій зустрічається частіше в осінньо-зимовий період. Періодичність епідемій пов’язана з частою зміною антигенної структури вірусу при перебуванні його в природних умовах. Групами високого ризику вважаються діти, люди похилого віку, вагітні жінки, люди з хронічними хворобами серця, легенів.
Розвиток грипу
Вхідними воротами для вірусу грипу є клітини миготливого епітелію верхніх дихальних шляхів – носа, трахеї, бронхів. У цих клітинах вірус розмножується і призводить до їх руйнування і загибелі. Цим пояснюється роздратування верхніх дихальних шляхів, кашель, чхання, закладеність носа. Проникаючи в кров і викликаючи віремії, вірус безпосередньо чинить токсичну дію, що проявляється у вигляді підвищення температури, ознобу, міалгій, головного болю. Крім того, вірус підвищує судинну проникність, викликає розвиток стазів, і плазмо-геморагій. Може викликати і пригнічення захисних систем організму, що обумовлює приєднання вторинної інфекції та ускладнення.
Патологічна анатомія грипу
Протягом усього трахео-бронхіального дерева спостерігається відшарування епітелію, утворення аркадоподібних структур епітелію трахеї та бронхів внаслідок нерівномірного набряку і вакуолізації цитоплазми і ознаки ексудативного запалення. Часта характерна ознака – це геморагічний трахеобронхіт різного ступеня вираженості. У вогнищах грипозної пневмонії альвеоли містять серозний ексудат, еритроцити, лейкоцити, альвеолоціти. У вогнищах запалення нерідкі тромбози судин і некрози.
Симптоми грипу. Клінічна картина грипу
Симптоми грипу не є специфічними, тобто без особливих лабораторних досліджень (виділення вірусу з мазків горла, пряма і непряма імунофлуоресценція на мазках епітелію слизової оболонки носа, серологічний тест на наявність антигрипозних антитіл в крові і т. п.) неможливо напевно відрізнити грип від інших ГРВІ. На практиці діагноз «грип» встановлюється на підставі лише епідемічних даних, коли спостерігається підвищення захворюваності на ГРВІ серед населення даної місцевості. На відміну від інших ГРВІ, для грипу існує етіотропна терапія, та специфічна профілактика – вакцинація.

Інкубаційний період може коливатися від декількох годин до 3-х днів, зазвичай 1-2 дні. Тяжкість захворювання варіює від легких до важких гіпертоксических форм. Деякі автори Вказують, що типова грипозна інфекція починається зазвичай з різкого підйому температури тіла (до 38°C – 40°C), яка супроводжується звичайними симптомами інтоксикації: ознобом, біллю у м’язах, головним болем і відчуттям втоми. Виділень з носа, як правило, немає, навпаки є виражене відчуття сухості в носі і горлі. Зазвичай з’являється сухий, напружений кашель, що супроводжується болем за грудиною. При легкому перебігу ці симптоми зберігаються 3-5 днів, і хворий одужує, але кілька днів зберігається почуття вираженої втоми, особливо у літніх хворих. При важких формах грипу розвивається судинний колапс, набряк мозку, геморагічний синдром, приєднуються вторинні бактеріальні ускладнення. Клінічні знахідки при об’єктивному дослідженні не виражені – тільки гіперемія і набряк слизової зіву, блідість шкіри, ін’єктовані склери. Слід сказати, що грип становить велику небезпеку через розвиток серйозних ускладнень, особливо у дітей, літніх і ослаблених хворих.
Ускладнення грипу
Частота виникнення ускладнень захворювання відносно невелика, але у разі їх розвитку вони можуть становити значну небезпеку для здоров’я хворого. Середньо-важкі, важкі і гіпертоксичні форми грипу, можуть бути причиною серйозних ускладнень. Причинами виникнення ускладнень при грипі можуть бути наступні особливості інфекційного процесу: вірус грипу має виражену капілляротоксичну дію, здатний пригнічувати імунітет, руйнує тканинні бар’єри, полегшуючи тим самим агресію тканин резидентною флорою.

Розрізняють декілька основних видів ускладнень при грипі:

• Легеневі: бактеріальна пневмонія, геморагічна пневмонія, формування абсцесу легені, утворення емпієми, респіраторний дистрес-синдром.
• Позалегеневі: бактеріальні риніти, синусити, отити, трахеїти, вірусний енцефаліт, менінгіт, неврит, радикулоневрит, ураження печінки синдром Рея, міокардит, токсико-алергічний шок.

Найчастіше летальні випадки при грипі спостерігаються серед дітей молодших 2 років і літніх людей старше 65 років.
Лікування грипу
До останнього часу лікування було зазвичай симптоматичне, у вигляді жарознижуючих, відхаркувальних, і протикашльових засобів, а також вітаміни, особливо вітамін С у великих дозах. Центр ЦКЗ рекомендує пацієнтам спокій, достатню кількість рідини, уникати паління і спиртних напоїв. Неускладнений грип не лікують антибіотиками, оскільки антибіотиками лікують тільки бактеріальні інфекції (до яких грип не відноситься).
Профілактика грипу
Традиційним способом попередження захворювання грипом є вакцинація. Вона здійснюється відповідно до основного штаму протигрипозною вакциною і містить, як правило, антигени трьох штамів вірусу грипу, які відбираються на основі рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Запропонована вакцина для профілактики грипу у формі живої, убитої (інактивованої), субодиничної вакцини. Вакцинація особливо показана в групах ризику – діти, літні люди, хворі на хронічні захворювання серця і легенів, а також лікарі. Здійснюється, коли епідеміологічний прогноз свідчить про доцільність масових заходів (зазвичай в середині осені). Можливе і друге щеплення в середині зими.

Ефективність вакцинації залежить від того, наскільки творцям вдається передбачити циркулюючі в даному епідеміологічному сезоні штами. Крім вакцинації для екстреної профілактики грипу та гострої респіраторної вірусної інфекції застосовується інтраназальне введення інтерферону. Цей метод використовується після контакту з хворими респіраторною інфекцією, в період епідемічного підйому захворюваності. При цьому інтерферон блокує реплікацію вірусів в місці їх впровадження в порожнині носа.

В якості неспецифічної профілактики в приміщенні, де знаходиться хворий на грип, проводиться вологе прибирання із застосуванням будь-якого дезинфікуючого засобу, який має віруліцідну дію. Для дезінфекції повітря використовується ультрафіолетове опромінення, аерозольні дезінфектори і каталітичні очищувачі повітря. Хворі, які чхають і кашляють небезпечні для оточуючих. Профілактика грипу обов’язково повинна включати ізоляцію хворих з громадських місць (шляхом закликів бути свідомими). ​​

За матеріалами: Вікіпедії