Природньо виникає питання: де ж зберігається вірус, де знаходиться той резервуар, звідки з’являються його нові різновиди? Питання це дуже важливе і вчені докладають багато зусиль для того, щоб знайти відповідь на нього.

Визначення резервуарів інфекції дозволило знайти шляхи до істотного зниження або навіть ліквідації ряду захворювань. Так, наприклад, виявилося, що основним резервуаром інфекцій при чумі, туляремії, сказі є дикі тварини і гризуни. Ліквідація природних вогнищ цих інфекцій, створення ефективних кордонів проти завезення хворих тварин виявилися достатніми для того, щоб значно знизити або повністю ліквідувати складові цих інфекційних захворювань.

Чи не є тварини резервуаром і при грипі? Ця думка виникла ще в 1931 році, коли від хворих свиней було виділено вірус, подібний з вірусом грипу людини. До цієї думки вчені повернулися після 1957 року. При дослідженні грипоподібних захворювань домашніх тварин і птахів від коней, свиней, овець і качок знову були виділені віруси, за деякими властивостями родинними вірусам грипу типу А. Але всі вони суттєво різнилися між собою і не могли бути повністю ототожнені ні з одним з вірусів грипу людини.

Подальші спостереження показали, що грипоподібні захворювання тварин і птахів зустрічаються досить рідко і тварини не є джерелом захворювання грипом людей. Наука має дані, що свідчать про те, що можуть бути зворотні явища -перенесення грипозного вірусу від людей на свиней і його подальше розповсюдження серед них. Таким чином, деякі тварини є свого роду скарбничками вірусу.

Однак є всі підстави стверджувати, що джерелом інфекції і резервуаром вірусів при грипі є лише сама людина.

Систематично дослідження, які проводяться показали, що у великих містах і населених пунктах захворювання на грип А і В спостерігаються круглий рік, хоча в межепідемічний час, особливо в літній період, вони складають незначний відсоток від загального числа гострих захворювань дихальних шляхів, що спострерігаються.

Ці окремі захворювання, що тягнуться ланцюжком від випадку до випадку, і зберігають вірус в періоді між окремими епідемічними хвилями. Більше того, саме в ці зовні спокійні межепідемічні періоди створюються нові різновиди вірусу.

За якими законами відбувається зміна грипозного вірусу? Чи є воно безмежним або має періодичність і раніше існуючі різновиди можуть з’явитися знову? Світло на ці питання пролили недавно відкриті явища. Як вже говорилося раніше, після перенесеного захворювання в крові людини з’являються антитіла до того різновиду вірусу, який викликав захворювання. Ці антитіла є як би слідами вірусу. За ним можна визначити, який тип або різновид його викликав захворювання. Зазвичай вважалося, що антитіла зберігаються в крові не більше року. Однак зараз встановлено, що антитіла, вироблені у відповідь на перше в житті людини захворювання грипом, зберігаються до глибокої старості. При цьому кількість первородних антитіл буде завжди більше, ніж антитіл до будь-якого іншого різновиду грипу, з яким зустрічалась людина в наступні роки.

Знаючи рік народження людини і тип вірусу, до якого у нього є найбільша кількість антитіл, можна визначити, який різновид грипу викликав захворювання в дитинстві.

Систематичне проведення такого роду досліджень дозволило вченим встановити періодичність появ різних різновидів вірусу і тривалість циркуляції їх серед населення. Ці спостереження дають підстави стверджувати, що мінливість вірусу грипу не хаотична, не безмежна, а має свої закономірності, які можуть бути розкриті і використані для боротьби із захворюванням.

Джерело: ГРИПП и его предупреждение.,Л.Я.Закстельская., Москва «Медицина» 1967г.