Три десятиліття, що минули з моменту відкриття грипозного вірусу і встановлення вірусної природи епідемічного грипу, дозволили вченим накопичити багато матеріалу, що характеризує це захворювання. Воно виявилося надзвичайно своєрідним. Збудником грипу є сімейство вірусів, що складається з трьох типових вірусів.

Вони позначаються буквами латинського алфавіту А, В і С. Віруси, що входять в одну типову групу, відрізняються від іншої групи за властивостями, складом білків внутрішньої і зовнішньої частини. Вони не створюють перехресного імунітету, і людина, яка тільки що перенесла грип А, може захворіти грипом В або С.

По суті це три самостійних захворювання, які не мають відмін за зовнішніми проявами, але викликаються різними збудниками. Захворювання грипом С спостерігається рідко і зазвичай у вигляді невеликих спалахів або поодиночних захворювань, головним чином у дітей. Віруси типів А і В періодично посилюють свою активність і викликають епідемічні хвилі. При цьому епідемії грипу А виникають в середньому з інтервалами в 1/2-2 року, а епідемії грипу В – у 3-5 років.

Однак цим не обмежується неоднорідність збудника грипу. Виявилося, що в групі В і особливо в групі А вірусів грипу є різновиди – підтипи. Вони відрізняються між собою будовою зовнішньої частини білкової оболонки вірусу і також не створюють повного взаємного імунітету. У вірусу грипу А є вже 3 таких підтипи – А – власне, А1 і А2. Але самим своєрідним (що не спостерігається ні при одному вірусному або бактеріальному захворюванні і притаманне тільки грипу) виявилося те, що ці різновиди не існують всі одночасно, вони по черзі з’являються в процесі мінливості вірусу.

Уявіть собі, що, прокинувшись вранці, замість звичних чорних ворон ви побачили білу ворону. І ось на ваших очах кількість білих ворон, невідомо звідки з’являються, ростуть, а чорні ворони невідомо куди зникають. Поступово ви звикаєте до того, що всі ворони повинні бути білого кольору. Однак якось прокинувшись вранці, ви виявили серед білих жовту ворону. І знову на ваших очах відбувається незвичайне явище: кількість жовтих ворон, до цього невідомих людству, зростає, вони поширюються по всій земній кулі, а білі ворони, як і чорні, зникають невідомо куди. Зрозуміло, кожен з вас скаже, що такого явища в житті не могло бути, так як для створення нового виду живих істот природа витрачає тисячі, а бути може, і мільйони років. А от з вірусом грипу систематично відбувається це незвичайне для природи явище.

Відкритий в 1933 році вірус грипу позначили першою літерою латинського алфавіту – А .Однак у 1947-1949 роках при вивченні великих епідемічних хвиль, що прокотилися по ряду країн, встановили, що вони викликані вірусом, що відрізняється від раніше циркулюючі вірусу А, і його назвали вірусом А1. Водночас було зазначено, що раніше циркулював вірус А зник і з тієї пори не зустрічається, а вірус А1 в наступні роки викликав три епідемічні хвилі.

Потім подібне надзвичайне явище повторилося: в 1957 році з’явився другий варіант вірусу типу А – підтип А2, а підтип А1 не тільки втратив своє панівне становище, а й зник зовсім.

Наприкінці минулого століття, коли грип був особливо поширений, його називали «модною хворобою», не підозрюючи, як близька до істини цей іронічний жарт. І справді безперервна зміна вірусів нагадує зміну мод. З’являється новий різновид вірусу, який охоплює світ, поширюючись спочатку у великих містах, звідти переходить в села, а потім зникає, немов застаріла мода. На зміну йому, як нова мода, приходить новий різновид, і все повторюється спочатку.

Поява кожного нового різновиду призводило до виникнення великих епідемій. При цьому, чим більше відрізнявся новий різновид вірусу від тих, що циркулювали раніше, тим більш потужні епідемії він викликав і більше число країн охоплював.

Так, різновид вірусу А2 дуже сильно відрізнявся від раніше відомих різновидів вірусу групи А. З’явившись навесні 1957 року в Китаї, навесні того ж року він викликав великі епідемічні хвилі в Азії і Європі, до осені перекинувся на Африку і Америку і вилився в пандемію , що охопила всю земну кулю. Потім цей різновид викликав менші за інтенсивністю, епідемічні хвилі в 1959, 1962, 1965 і 1967 роках.

Поява нових різновидів зазначалась і в групі В. Однак вони менш відрізнялися від раніше існуючих і не викликали таких великих епідемій, як різновиди вірусу грипу А.

Таким чином, виникнення великих епідемічних хвиль і пандемій пояснюється появою нових різновидів вірусу, по відношенню до яких у населення немає імунітету. У цих умовах діти і дорослі в рівній мірі сприйнятливі до захворювання.

Під час пандемій і епідемій за короткий термін хворіє велика кількість людей і у них швидко створюється імунітет до вірусу, що з’явився. Тому захворювання припиняється і епідемія згасає.

Але чим же пояснюється поява повторних хвиль, викликаних тим же різновидом грипу?

Це пов’язано з особливостями імунітету, що виникає після грипозного захворювання. На відміну від віспи, кору, скарлатини, чуми, що залишають після себе тривалий і стійкий імунітет, здатний захистити людину від повторного захворювання майже на все життя, грип залишає нетривалий імунітет. При грипі А імунітет триває всього 1,5 року, а при грипі В – 2-3 роки. Тому людина знову може захворіти грипом, викликаним тією ж різновидом вірусу.

Дуже часто захворювання грипом пов’язують з похолоданням, різким коливанням температури, вітрами (у старовину захворювання грипом навіть називали повітрями, припускаючи, що їх приносять холодні вітри). Що ж відомо науці про зв’язок грипозних епідемій з метеорологічними чинниками? Встановлено, що виникнення пандемій, пов’язаних з появою нових різновидів вірусу, жодною мірою від погоди і пори року не залежить. Вони можуть починатися і навесні, і влітку, і восени, і взимку, вражаючи населення спекотної Африки і скутою льдами Аляски, туманною Англією та безводної пустелі Каракум.

Проте спостереження показують , що епідемії грипу , що виникають в холодну пору року, швидше і ширше поширюються і дають більше ускладнень. Це пояснюється в першу чергу тим, що в холодну пору року люди частіше перебувають у приміщеннях і вірус легко переходить від людини до людини.

Безсумнівно має значення і переохолодження організму людини, яке знижує його загальну стійкість, підвищуючи схильність до захворювань. Крім того, взимку, особливо в північних широтах, різко зменшується кількість сонячних променів, що пронизують і дезінфікують повітря.

Таким чином, метеорологічні умови при розвитку епідемій є лише супутніми чинниками. Основна ж причина виникнення пандемій та епідемічних хвиль грипозного захворювання криється в недосконалості імунітету, що залишається після грипу і незвичайної мінливості збудника.

Ці дві обставини визначають і складність вирішення грипозної проблеми.

Джерело: ГРИПП и его предупреждение.,Л.Я.Закстельская., Москва «Медицина» 1967г.