Лікарський контроль і самоконтроль

Лікарський контроль і самоконтроль дають можливість визначити вплив фізичних і загартовувальних навантажень на стан здоров'я, фізичний розвиток та функціональний стан організму.

Всі хто займається загартовуванням холодом і зимовим плаванням повинні перебувати під постійним медичним спостереженням: перебувати на обліку в лікувально-фізкультурних диспансерах, кабінетах з лікарського контролю комбінатів здоров'я.

Лікарський контроль передбачає проведення періодичних медичних обстежень: первинних - до початку занять; повторних - в процесі занять; додаткових після перенесених захворювань чи травм, тривалих перерв у заняттях, а також у тих випадках, коли ті, хто займається скаржаться на стан здоров'я. Особам похилого віку та з відхиленнями у стані здоров'я призначаються додаткові обстеження, для жінок обстеження гінекологом.

Під час медичних обстежень визначається і фізичний розвиток тих, хто займається. Для цього проводяться антропометричні вимірювання: зріст, вага, окружність грудної клітини, життєва ємність легень, сила кистей і гнучкість хребта. Лікарське обстеження має проводитися не рідше двох разів на рік. Люди похилого віку та з відхиленнями у стані здоров'я в перші півроку проходять обстеження раз на три місяці.

Дані лікарського огляду заносяться в лікарсько-контрольні картки.

Про правильному виборі дозування фізичних та загартовувальних навантажень можна судити за станом серцево-судинної системи. Для визначення її функціональної здатності використовуються різні проби. Найбільш поширена з них - 20 присідань за 30 секунд - дає необхідну інформацію про реакцію серцево-судинної системи на фізичне навантаження.

Одним з найбільш несприятливих показників функціонального стану серцево-судинної системи є порушення серцевого ритму після фізичного навантаження. Людям похилого віку бажано періодично призначати електрокардіографічні та лабораторні обстеження.

Висновок про стан здоров'я та вказівки про припустиме навантаження лікар, що проводить медичне обстеження, записує в лікарсько-контрольну карту і доводить до відома керівника занять і, якщо необхідно, до самої людини, що займається.

Яким би кваліфікованим ні був лікарський контроль, він повною мірою не відображає динаміку стану здоров'я. Необхідний щоденний самоконтроль тих, хто займається (під час і після занять).

Мета самоконтролю - стежити за реакцією організму на фізичні і загартовувальні навантаження. Щоб правильно проводити самоконтроль, потрібно попередньо проконсультуватися з лікарем.

Самоконтроль здійснюється на підставі суб'єктивних і об'єктивних показників. До суб'єктивних показників відносяться: самопочуття, сон, апетит, працездатність. Об'єктивні показники: вага, частота пульсу, частота дихання, життєва ємність легень, дані динамометрії (вимірювання м'язевої сили) і термометрії.

Міцний сон, хороший апетит, поліпшення самопочуття, підвищення працездатності повинні з'явитися незабаром після початку регулярних занять загартовування. Безсоння, дратівливість, головні болі, зниження апетиту, зміни частоти і особливо ритму пульсу - тривожний сигнал. При появі таких симптомів необхідно звернутися до лікаря.

Тим, хто займається загартовуванням постійно рекомендується вести щоденник самоконтролю, записуючи в нього 1-2 рази на тиждень основні дані суб'єктивних показників перед, під час і після занять (самопочуття, сон, апетит, працездатність, стомлюваність, пульс і дихання). Деякі показники можна записувати графічно. Так, дуже наочні графіки пульсових характеристик залежно від тривалості занять, навантажень і т.п.

З даними щоденника самоконтролю необхідно періодично знайомити лікаря і тренера.

Джерело: Закаливание холодом.Методическое пособие., Р.Г.Жбанков, К.М.Приходченко, С.А.Полищук., Минск «Полымя» 1980г.