Плеврит

Плеврит - запалення плеври. Зазвичай плеврит розвивається як ускладнення запалення легень, рідше виявляється проявом ревматизму, туберкульозу та інших інфекційних і алергічних захворювань, а також поранень і пошкоджень грудної клітки.

Плеврит умовно поділяють на сухий і ексудативний . При сухому плевриті плевра набухає, потовщується, стає нерівною. При ексудативному плевриті в плевральній порожнини накопичується рідина, яка може бути світлою, кров'янистою або гнійною. Плеврит частіше буває одностороннім , але може бути і двостороннім . Зазвичай гострий плеврит починається з болю в грудній клітці, що посилюється при вдиху і кашлю; з'являються загальна слабкість, лихоманка. Виникнення болю обумовлено тертям запалених шорсткуватих листків плеври при диханні; якщо накопичується рідина, листки плеври роз'єднуються і біль припиняється. Однак болі можуть бути обумовлені й основним процесом, ускладненим плевритом.

При плевриті хворий частіше лежить на хворому боці, так як в цьому положенні зменшується тертя плевральних листків і, отже, біль.

При скупченні великої кількості рідини може виникнути дихальна недостатність, про що говорять блідість шкірних покривів, синюшність губ, прискорене і поверхневе дихання.

Діагностика плевриту доступна тільки лікарю. Додаткові методи розпізнавання плевриту - рентгенологічні дослідження та пункція плевральної порожнини (прокол порожнистою голкою), причому в плевральну порожнину може потрапити трохи повітря, що шкоди не приносить, так як повітря потім всмоктується. Перебіг і тривалість плевриту визначається характером основного захворювання. Сухий плеврит, як правило, зникає через кілька днів, ексудативний - має більш затяжний перебіг - 2-3 тижня. В деяких випадках випіт осумковується, і плеврит може продовжуватися тривалий час. Особливо важкий перебіг відзначається при гнійному плевриті (синоніми: піоторакс, емпієма плеври). Він характеризується високим підйомом температури з великими коливаннями між ранковою та вечірньою, проливними потами, різкою слабкістю, наростаючою задишкою, кашлем.

Лікування плевриту здійснює лікар. В гострому періоді необхідний постільний режим. При задишці хворому надають положення напівсидячи. Харчування має бути висококалорійним і багатим вітамінами. При наявності випоту в плевральній порожнині обов'язкова госпіталізація, при гнійному плевриті нерідко вдаються до хірургічного лікування.

У період одужання призначають лікувальну гімнастику, що має істотне значення в попередженні або зменшенні спайкового процесу, який є нерідким результатом плевриту туберкульозного походження та рекомендується лікування в спеціалізованих санаторіях. Такі хворі перебувають на диспансерному спостереженні до 2 років.

Профілактика плевриту полягає в проведенні санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на підвищення захисних сил організму.

Джерело: Популярна медична енциклопедія.